Рік Хансен: «Людина в Русі»
Навколо світу на інвалідному візку

M~ Sun0502-hansennike

Рік Хансен, Канада, Британська Колумбія, 56 років

Паралімпієць, Президент Фонду Ріка Хансена з допомоги людям із травмами спинного мозку

 

Навколосвітня подорож вже сама по собі є вчинком захоплюючим, а для багатьох незбагненним, і вже  точно вартим поваги та уваги. Особливо, якщо таку мандрівку здійснено без допомоги двигунів, себто  пішки, або ж на двох колесах велосипеда. Але те, що здійснив канадець Рік Хансен у свої молоді роки є нічим іншим, як геройським вчинком, – він проїхав навколо світу теж на колесах, але колесах інвалідного візка, де головною рушійною силою була сила його рук, утерши носа усім фізично здоровим людям, які люблять бідкатися на відсутність можливостей, та змусивши дивитися на інвалідів не з жалем, а з повагою. Це історія про людину, яка за два  роки подолала чотири континенти та 34 країни, незважаючи на всі труднощі та непристосованість світу до інвалідів, страшенний біль у м’язах та психічне навантаження, людину, яка знайшла в собі сили та вийшла переможцем у, здавалося б, зруйнованому хворобою житті.

Рік Хансен до 15 років був цілком здоровим канадійським хлопчиком з мальовничого містечка Форт-Сент-Джон Британської Колумбії. Він захоплювався спортом та риболовлею і вже у ті роки подумував про здійснення великої подорожі. Однак він навіть не міг уявити наскільки великою, точніше, величною, вона виявиться.

Одного разу після риболовлі, повертаючись додому у багажнику пікапа з товаришем, автівка потрапила в аварію, хлопців викинуло з кузова і Рік отримав серйозну травму хребта. Хлопець опинився у ванкуверському реабілітаційному центрі, але 7 місяців терапії не дали бажаного результату, – все подальше життя Рікові належало провести на інвалідному візку через повний параліч нижніх кінцівок.

Після повернення додому Хансену вдалося не впасти духом, а знайти собі заняття, він із ще більшим завзяттям захопився спортом, повернувся до волейболу, почав займатися тенісом, брав участь у змаганнях, причому досить успішно.

Закінчивши школу, Рік вступив до університету Британської Колумбії. Щоправда, на факультет фізичного виховання його не взяли, тож він вступив на мистецтвознавця. В університеті він ще активніше продовжував заняття спортом, вступив до баскетбольної команди, волейбольної, інших видів спорту, зокрема швидкісної їзди на інвалідних візках. Рік неодноразово ставав переможцем різноманітних змагань, чого не могло не помітити керівництво університету. Тож, 1977 року йому дозволили перевестися на факультет фізичного виховання. А через кілька років він став першим дипломованим спеціалістом з фізичного виховання на інвалідному візку.

За роки навчання Хансен здобув золото, срібло та бронзу на Паралімпіаді 1980 року, потім, після навчання, золото та срібло на Паралімпіаді 1984 року. Йому тричі привласнювали звання «Кращого спортсмена-інваліда» 1979, 1980, 1982 рр.

Будучи студентом Рік Хансен познайомився з Террі Фоксом, який боровся з раком та намагався підштовхнути світ до розуміння цієї хвороби та важливості вивчення способів її лікування. Задля цього він вирушив у «Марафон надії» та намагався подолати усю Канаду, біжучи з одним протезом замість ноги, щоб зібрати гроші на дослідження ракових захворювань. На жаль, через прогресування хвороби, йому довелося перервати марафон на 143-му дні.
Рік, надихнувшись діяльністю та благородними ідеями Фокса, вирішив теж привернути світову увагу до проблем інвалідів на візках, які були обмежені на кожному кроці. А на дослідження хвороб спинного мозку станом на 1985 рік виділялося 50 тисяч доларів, що було фактично нічим. Хансен задумав здійснити навколосвітню подорож на інвалідному візку задля збору коштів на потреби науки з вивчення цього питання. Так народився тур «Людина у русі» (Motion Tour).

«До того часу я встиг поспілкуватися з багатьма інвалідами, яких я зустрічав під час подорожей, і зрозумів, що всім протистоять одні й ті ж бар’єри, як фізичні, так і психологічні. Молодчина цей Террі Фокс зі своїм «Марафоном надії». Адже він привернув увагу всього світу до страждань ракових хворих.

Я завжди активно брав участь у кампаніях зі збору коштів. Мені приносила радість можливість допомагати іншим. Усвідомлення того, що я здатний надавати допомогу, позитивно діяло на мій настрій. Саме тому, зокрема, я і зайнявся викладацькою діяльністю, оскільки любив працювати з дітьми. А що, якщо я продовжу справу, розпочату Террі, зроблю її головною метою всієї подорожі навколо світу на візку, сам стану ніби носієм чи живим втіленням його ідей і таким чином зумію допомогти інвалідам у всьому світі?..»

Рік залучився підтримкою друзів та волонтерів і почав активно готуватися до туру. Найпершим питанням було планування маршруту, чіткого, зрозумілого, придатного для Хансена. Після довгих розрахунків зупинилися на позначці 38 тисяч кілометрів.

«Мій друг Тім Фрік і я озброїлися дорожніми картами Автомобільної асоціації та маршрутними атласами для велосипедистів і взялися за розробку ймовірних шляхів прямування. Це зайняло у нас три тижні – по одному тижню на маршрут.

Перший варіант був завдовжки в 65 тисяч миль (104 тис. км – ред.). Прекрасно, якщо б я збирався провести в дорозі сім років. Другий маршрут виявився в 30 тисяч миль (48 тис. км – ред.). Вже краще, але все одно надто довгий. А третій – всього 24 тисячі (38 тис. км – ред.), включаючи прогалини в тих місцях, де треба було перетинати океан.

Так от, окружність Землі становить 24 901 55 миль. Саме така дистанція здавалася нам найбільш прийнятною. Виходячи з цього, ми остаточно склали маршрут з урахуванням політичних, географічних і кліматичних умов і постаралися прокласти його через максимально можливе число країн».

Іншим і найскладнішим завданням було фінансування подорожі. Приблизні потреби відповідно до маршруту команда Ріка вже знала, однак банки відмовлялися допомагати чи брати будь-яку участь в реалізації проекту «Людина в русі». І все ж їм посміхнулася вдача, коли президент банку Британської Колумбії Едгар Кайзер вирішив надати 50 тисяч доларів на подорож зі свого сімейного фонду. Цього для початку проекту було більше ніж достатньо.

Не було особливого успіху в Хансена і зі спонсорами. Відгукнувся лише Макдональдс, який наддав кожному учаснику туру по «золотій картці», яка давала можливість безкоштовно харчуватися у будь-якому ресторані цієї компанії у світі.

Підготовчі процеси, попри все, було подолано. Рік важко тренувався. Його команда волонтерів займалася технічною організацією, удосконалювала візок. Увесь маршрут вони мали їхати за ним на невеличкому фургончику і контролювати перебіг подорожі.

21 березня 1985 року двадцятисемирічний Рік Хансен із Ванкувера вирушив у навколосвітню подорож. Ось які думки заповнювали його голову напередодні старту.

«Цікаво, чи багато хто розуміє, як часто сходи та двері стають нездоланною перешкодою, коли ти на них дивишся з інвалідного візка?.. Я раптом усвідомив, на що замахнувся. Ні, яка там готовність?! Про це не могло бути й мови. У нас не вистачало обладнання і грошей. Якби вдалося відправитися в дорогу два тижні тому, як було намічено за програмою, північні вітри прискорили б просування до Сан-Дієго вдвічі. Сьогодні ж вітер віяв з півдня, тобто, проти руху, і я передчував – так і буде в дорозі.

…Візок різко зупинився, колеса вперлися в металеву пластину на порозі дверей. Я звично подав трохи назад, сильніше штовхнувся руками і, перескочивши через першу перешкоду, виїхав на дорогу.

Була не була! Адже зумів же я дістатися сюди, а це теж не назвеш недільної прогулянкою…»

Початок подорожі по Канаді давався Ріку найскладніше. Непристосоване до тривалої їзди тіло та недостатньо правильно налаштований візок викликали страшні болі та травми суглобів. Зап’ястя та плечі Хансена червоніли та набрякали. Але долаючи всі труднощі, Рік зосереджено та вперто прямував далі.

«Я змусив себе забути про все, зосередився на одній конкретній задачі і тільки безперервно повторював одне чарівне слово, що додавало мені сил: «Давай!.. Давай! Давай!»

Все навколо перестало існувати для мене, залишилася тільки дорога і гора, і мета – перемогти. Часом я просто не міг впоратися з емоціями. Все в мені немов палало, а руки покривала гусяча шкіра, як від морозу. Я не хотів зупинятися на відпочинок, я хотів одного – йти вперед, взяти вершину одним махом, покінчити з нею раз і назавжди. Ні, ніяка гора мене не здолає. Занадто довго ми всі цього чекали, занадто багато витратили сил.

«Давай!..»

З часом все пішло краще. До дороги пристосувався сам Рік. Люди та засоби масової інформації вже знали про проект «Людина в русі». Йому почали приділяти увагу. Почалися зустрічі, підтримка, подарунки. Збір коштів на вивчення способів лікування спинного мозку теж почав реалізовуватися.

«Яких тільки подарунків ми не отримували! Футболки, значки, переговорні пристрої, карти, капелюхи, пироги, печиво, релігійні трактати і навіть деякий одяг. І це добре, тому що у найважчі хвилини все це повертало нас до реальності і зайвий раз нагадувало, що добрій волі людей дійсно немає межі. Іноді, варто тільки опинитися в своєму замкненому маленькому світі, мимоволі починаєш згадувати лише найбільш неприємне, що з тобою сталося. І раптом якась маленька дівчинка суне тобі в руку свій шкільний малюнок, на якому написано щось на кшталт «Ми з тобою, Рік», і все хороше відразу ж оживає в душі».

Подальший шлях Ріка Хансена пролягав через США, Великобританію, Європу, Середній Схід, Нову Зеландію, Австралію та Далекий Схід. Спортсмен, зокрема, побував на території України, що входила того часу до Радянського Союзу, з Криму він прямував до Санкт-Петербургу. Відвідав Хансен Скандинавію, Кавказ, побував в Індії, Китаї та Японії.

Останній етап маршруту хлопця знову пролягав по США, з Маямі до Нью-Йорку, а потім до Канади.

На рідну землю він потрапив у серпні 1986 року, на мис Спіер. Далі у самий пік зими Рік мав подолати дикі прерії перед тим, як дістатися додому.

22 травня 1987 року Рік Хансен повернувся до торгового центру Ванкувера, з якого два роки і два місця тому вирушив у героїчну навколосвітню подорож на інвалідному візку, назавжди змінивши цим кроком світову спортивну історію. На вулицях Ванкувера спортсмена зустрічали тисячі людей. До закінчення своєї мандрівки він став національним героєм. І ця слава допомогла йому зібрати 26 мільйонів доларів на вивчення захворювань спинного мозку. Та загалом привернути увагу світової спільноти до проблем інвалідів на візках.

За всю подорож Рік Хансен  проїхав 40 075 кілометрів, відвідав чотири континенти та 34 країни. 792 дні він щодня долав не менше 80 кілометрів, що дорівнює в середньому 30 000 крутків колеса рукою. За всю подорож це склало близько 10 мільйонів крутків.

Щодня йому двічі прикладали компреси з льоду до плечей через страшний біль та робили масаж.

4 рази в дорозі він був пограбований.

По приїзду Хансен у співавторстві написав кілька книг – «Рік Хансен: людина у русі» (Rick Hansen: Man in Motion) та  «На відстані любові: 7 кроків до особистісних змін» (Going the Distance: 7 steps to personal change).

Однак на цьому Рік не зупинився. Він заснував Фонд Ріка Хансена, що до сьогоднішнього дня займається збором коштів, підвищенням рівня поінформованості, клопотанням до уряду та допомогою людям з обмеженими можливостями, зокрема з пошкодженням спинного мозку.

Для досліджень Фондом на сьогодні зібрано понад 200 мільйонів доларів.

Але найголовніше, Рік усі ці роки на своєму прикладі поширював ідею, що всі ми здатні робити великі речі. У деяких з нас є проблеми із тим, що для інших є звичайною справою. Але це не привід закривати перед собою світ та його можливості, і тим паче не привід закривати цей світ для когось суспільним нерозумінням проблеми.

Наш сайт про велосипед, про любов до двох коліс на дорозі. Але, думаю, ніхто не буде заперечувати, що найвидатнішою навколосвітньою подорожжю є саме ця колісна мандрівка, здійснена надзвичайно сильною духом людиною Ріком Хансеном на інвалідному візку. І коли ми знаходимо складнощі та проблемні причини у поїздці велосипедом містом чи кількасот кілометровій мандрівці, то просто себе обманюємо.

Історія Ріка Хансена може стати хорошим холодним душем, щоб переосмислити свої можливості, та не менш хорошим мотиватором для нових перемог.

Можливо все!

Вперед!

Фотографії взято з офіційної сторінки Ріка Хансена у flickr

You may also like...

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>