День 8 Арбуа – озеро Вуглан (2 серпня)

DSC_3264

Ранок в Арбуа був одним  із небагатьох теплих і без дощу.

До головної дороги вирішили трішки скоротити дорогу. Виїхали до скель та красивої сільської місцини.

DSCF8018

DSC_3266

DSC_3272

DSC_3274

Чарівні пейзажі вивели до різкої серпантини вгору лісом. Добре, що була вона  не надто довгою та й ранкова погода сприяла підйому. Тож ми дісталися, можна сказати, без проблем.

DSCF8026

DCIM100GOPRO

Подальша дорога увела нас в захоплення. На шаленій висоті поміж скель ми рухалися у невідомому напрямку. Я ще так ніколи не їздив. А коли ми під’їхали до тунелю, нас наздогнав весільний кортеж, в голові якого була раритетна машина. Усі нас вітали та сигналили нам.

Взагалі у цьому регіоні дуже поширені раритетні машини та мотоцикли, на них тут ганяє багато французів.

Проїхавши скелі. Ми виїхали на рівнину. Ніби і не було ніякого підйому, урвищ і тунелів. Довкола розкинулися степи та ліси, паслися корівки.

DSC_3311
DSC_3320

DSC_3313

Так починався регіон озер. Їх тут було достобіса, і біля кожного кемпінг, або й кілька. Однак жодної велодоріжки чи щось на те схоже жодного разу за день так і не зустрілося.

DSCF8043

І вже  на під’їзді до озера Вуглан, неочікувано на горизонті виринув веломаршрут, точніше, вказівники на дорозі.

Поїхавши по ньому, ми виїхали трохи убік, я зрозумів, що доріжка веде нас не туди, куди потрібно. Кемпінг, знайдений напередодні, знаходиться трохи в іншому місці. Тому ми поїхали невідомою доріжкою, знайденою на мапі телефону, що мала зрізати маршрут. Щебенева дорога з часом переросла у ґрунтову. Ми їхали повз пасовиська коней, що вільно гарцювали на зелений неокраїх полях. Я не був упевнений, що їду правильно, однак їхав.  З Часом ми виїхали на доріжку до села і нарешті з’явилися перші ознаки цивілізації, будиночки.

Коли ми наблизилися до кемпінгу мене охопили одразу ж і розчарування, і захоплення.

Кемпінг не був на березі озера. Тож з купанням я капітально пролітав. Зате він був на вершині пагорба, звідки відкривався шалено красивий вид на озеро Вуглан, що бірюзовою змією поплелося поміж зелено-синіх пагорбів. Так, таки заради такої краси і варто було пхатися у цю глуш.

DSC_3337

Увечері було прохолодно, але сухо. Ми посмакували сирами, що удень прикупили у одному з магазинів регіональної продукції. Купили одразу ж три види. Але наші серця підкорив Комте.

DSC_3346

З гарним настроєм полягали спати.

За день подолали 47 км.

You may also like...

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>