День 6 Клевраль – Безансон (31 липня)

Кемпінг у Клевралі був на березі річки, тож ніч виявилася дуже холодною. А вранці, вийшовши з намету, ми виявили туман, один суцільний туман,  крізь який проглядалися якісь конури інших наметів, трейлерів, дерев. І відповідно, усе було мокрим, немов після дощу. Проте ми були раді  і тому, що з неба не лило.

DSCF7799

DSCF7804

DSCF7805

Поки збирали речі почало прояснятися, навіть вийшло несміливе сонце.

За містом на нас чекав веломаршрут. Що мав привести прямісінько до Безансона. Він повів нас містечками, нам довелося пхатися нагору, що Жені дуже не сподобалося, стрімко з неї спускатися, що Жені сподобалося. На  одній вершині, у містечку,  ми проїхали хлопця, теж велосипедиста, що ночував під якоюсь зупинкою, і нині сушив речі. Просто посеред вулиці, не  соромлячись місцевих жителів.
А далі, ще  трішки повилявши, ми виїхали до каналу і попрямували уперед, періодично зупиняючись на фото краєвидів.

DSC_3133

DSC_3142

DSC_3147

DSCF7821

DSCF7811

Зовсім скоро цей  хлопець наздогнав нас. Запитав звідки ми. Ми розговорилися, і він поїхав далі з нами.

DSC_3166
Хлопця звуть Джозеф,  він з Франції, Нормандії. За  професією консультат ферм. Джозеф  розповів, що їздить ровером з  дитинства, і просто обожнює це. На жаль, серед його друзів не знайшлося готових відправлятися надовго у велоподорожі, тож їздить він сам зазвичай.
Францію хлопець вже добряче обколесив. А цього разу Джозеф їхав великом з дому на Південь, вже десятий день. А за кілька тижнів планував поїхати велосипедом по Британії.
Дорогою ми зустріли чоловіків, які сплавлялися на невеликих пластикових каяках по одному шаленому порогу. «І мені ще кажуть, що я божевільний, бо їжджу на велику зі швидкістю 50 км/год. Але ці чуваки точно божевільні» – зауважив  Джозеф.

DSCF7853

У Безансон з Джозефом, що задав хорошого темпу нам, приїхали вже у обід. Тут ми мали вселитися по каучу,  але власниця квартири прийняти могла нас лише о 18-й. І  ми вирішили пообідати та прогулятися містом. Скупившись у магазині, заїхали у місцевий парк. Тут тусувалися малолітки-підлітки. Лунав французький реп, і групки курили косяки марихуани відкрито, попри незаконність цього діла у Франції.

DSCF7857

Джозеф викликався допомогти нам із сімкою місцевого оператора, і нам з цим неабияк пощастило. Адже у Франції все дещо складніше, ніж в Україні, окрім того, що купити її можна лише у спеціальних магазинах, то ще й тарифів не так багато, плюс, для придбання потрібно показати паспорт та інші марудіння з документацією.

На щастя, ми це зробили. І вже були з мінімальним зв’язком, що заспокоювалося душу.

Поки я чекав Женю і Джозефа біля магазина оператора Оранж, спостерігав за людьми, багато малоліток і вулицями відкрито ходили та курили марихуану. Також помітив, що серед прохожих багато, як би то його сказати, деформованих людей, з кривими ногами-руками, тілами тощо. Звісно, у цьому нічого незвичайно, але таку концентрацію я бачив уперше.

DSCF7863

DSCF7871

DSCF7875

Розпрощавшись із Джозефом та подякувавши йому за допомогу, ми поїхали до будинку кауча. Квартира виявилася на горішньому поверсі старої п’ятиповерхівки. Ну дуже крута, красивого планування з прикольним краєвидом за вікном червоних дахів Безансона.

DSC_3168

DSC_3169

Хлопець дівчини, що нас прийняла, теж курив марихуану. Схоже, у них тут це поширено.

Ми попралися, помилися, вперше за останні дні мали можливість поспати у сухому місці, якому дощ просто не страшний. Ще й спали на крутій дерев’яній пристройці у кімнаті, що  ніби другий поверх нависала біля стелі. Щоправда, матрац був страшно незручний, тож добре виспатися не вдалося.

DSCF7885

DSCF7889

За день, попри півдня педаління, проїхали 61 кілометр. І подолали відмітку в 400 кілометрів у загальному кілометражу подорожі.

You may also like...

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>