Blue Mountain Peak
підкорення вершини

IMG_20151223_162522_051Дивовижну за поетичністю назву Блакитні гори має найдовший гірський хребет на Ямайці, до складу якого входить і найвища гора острова – Blue Mountain Peak. Після відвідин кавової фабрики я відправився на підкорення цієї вершини.

Блакитні гори були одним із найголовніших місць, які я планував відвідати на Ямайці. Мене завжди вабила природа, і можливість відвідати одне з найбезлюдніших місць цієї країни та водночас одне з найпрекрасніших місць я не міг проґавити.

Як і в попередніх випадках, сольне мандрування в Блакитних горах вилізло мені боком. Адже транспортного сполучення тут фактично немає, і щоб дістатися до відправної точки, з якої туристи зазвичай починають сходження на вершину, мені довелося подолати пішки чи не такий самий шлях, та витратити трішки нервів, щоб зрозуміти, як це зробити.

Загалом, картина така. З Кінгстона найдалі можна дістатися автобусом до містечка Monchals. Я це зробив із зупинкою в Mavis Bank на відвідини кавової фабрики, про яку розповідав у попередньому матеріалі. З Monchals є лише два варіанти, або найняти позашляховик до селища Penlyne Castle, поряд якого розташовується кілька готельчиків та кемпінг і звідки, власне, починається сходження на вершину. Коштує це щастя 3 000 ямайських доларів. Або ж сідати в розбитий іржавий бобік до Hagley Gap, у кузов без сидінь, вікон та дверей, з п’яненьким водієм, який повезе бездоріжжям, витрусить усі ваші нутрощі, у той час, як ви з усіх сил намагатиметеся втриматися, щоб не випасти з автівки, зате за 150 ямайських доларів. А звідти добрі 5 кілометрів пертися вгору пішки сільською вулицею до того ж Penlyne Castle.

Зрозуміло, що не бажаючи невиправдано витрачати гроші, я обрав останній варіант. Та й довкола була така гарна природа, що просто хотілося гуляти  і насолоджуватися тишею, побачити, як живуть Ямайці в селах, ще й  у гірському регіоні.

У Hagley Gap я побачив табличку, яка засвідчувала початок трекінгового маршруту до вершини Блакитних гір. І мандруючи майже безлюдною вулицею почав сходження. DSCF1714
DSCF1713DSCF1719

Ямайське село, після шумних і брудних міст, мене приємно вразило, тут було чисто, нехай старі будинки, проте доглянуті, люди, які зустрічалися, віталися, посміхалися, вели себе привітно та дружелюбно, водночас, ніхто не чіплявся, не намагався щось продати чи випросити,  тут люди не бачили в мені ходячий гаманець, а з повагою дивилися на якогось навіженого, котрий на самоті преться в дикі гори.
IMG_20151223_142930_383IMG_20151223_150929_632
DSCF1725DSCF1732

За кілька годин я дійшов до Penlyne Castle, де на роздоріжжі повернув за вказівником до Abbey Green. Саме в цьому хуторку з десятка будинків розміщено одразу декілька готельчиків, найвідомішим з яких є Whitfield Hall, де туристу пропонується як кімнати в будинку, так і кемпінг, за умови наявності власного намету.
DSCF1739DSCF1746
DSCF1743DSCF1768

Коли я дійшов до цієї садиби, на годиннику була лише четверта вечора, тому я вирішив не зупинятися, а постаратися дійти до темна до останньої можливої зупинки на шляху до вершини – рейнджерської станції Portland Gap, на відстані 4 кілометрів.

Не дивно, що саме з Abbey Green починають сходження всі туристи, адже одразу ж за останнім будинком цього хутору починається занурення в дику гірську природу, крутий підйом вузесенькою стежиною і повна відсутність цивілізації, окрім, хіба, плантацій кави, які вкривають тут багато схилів.
DSCF1772DSCF1961
DSCF1957DSCF1955

Із Важким наплічником  і після тривалої пішої прогулянки під пекучим сонцем, йти було достатньо важко, виморений, я все частіше зупинявся на перепочинок, однак з кожним поворотом, краєвид ставав все кращим, і це неабияк надихало йти вперед. Та й варіантів інших не було, адже стежка була настільки вузькою, а довкола лише густі зарослі та різка круча, що місце для намету я міг отримати лише діставшись рейнджерської станції, де сподівався побачити працівника національного парку та інших туристів, адже був начуваний, що Блакитні гори, то в дідька популярне місце серед гостей Ямайки.
DSCF1788DSCF1792
DSCF1794DSCF1791

Уже коли починало сіріти я дістався жаданої таблички, яка сповіщала про станцію. За поворотом погляду відкрилося затишне місце, галявина, по обидва боки якої росли туї, а в далині, на узвишші, стояв будинок рейнджера, обабіч туалет, вода, примітивний душ, смітник, лавки, все цивілізовано. Одна лише біда, станція виявилася порожньою, жодного намету чи туриста я не побачив, ба більше, підійшовши до будинку, виявив, що і рейнджера немає, і, судячи з заіржавленого замка, старих загратованих дверей та вікон, вже давно. Мені випало ночувати десь посеред гір на самоті, де на далекі кілометри не було жодної людини, лише природа та дикий вітер, що скажено завивав всю ніч, лютував, мов океан у шторм, і все норовив зірвати намет. Попри все, я відчував себе затишно і безпечно. І після важкого дня солодко заснув.
IMG_20151223_172751_044DSCF1805
DSCF1807DSCF1803
DSCF1809DSCF1810

Вважається, що найкращим для сходження на гору часом є передсвітанковий, туристи виходять о 3-й ночі  і перед самим світанком дістаються вершини, щоби зустріти схід сонця на найвищій точці Ямайки і насолодитися неймовірним пейзажем. Однак такі походи варто робити групами, або ж у супроводі гіда, адже красивий удень ліс, вночі перетворюється на моторошні хащі, а якщо потрапляєш туди вперше,  ще й на небезпечну пригоду. Тому я вирішив не випробовувати себе на вдачу і, дочекавшись часу, коли почало сіріти, вирушив у дорогу.
DSCF1819DSCF1817
DSCF1822Світанок я зустрів десь на півдорозі, але вже на достатній висоті, щоб оцінити всю красу довколишньої природи, що прокидалася від сну у перших променях сонця. DSCF1828
DSCF1829IMG_20151224_074801_641

Піднімаючись, я думав, що зустріну когось на вершині, адже, певно, люди, знаючи, що станція не працює, зупинилися в готелі і вночі вийшли звідти групою.
DSCF1833DSCF1838
DSCF1841DSCF1946

Після довгого виснажливого сходження, я нарешті дістався вершини, на якій самотньо стояла невеличка споруда, а неподалік, знак, що засвідчував найвищу точку – 2 256 метрів над рівнем моря. Довкола не було ні душі, лише я і гори, що рядами розходилися довкола, аж до берегів Карибського моря, які без труднощів можна було побачити. Тут, на вершині, я зрозумів, чому ці гори отримали свою назву, адже у сині неба вони дійсно стояли блакитними невагомими примарами.
DSCF1858DSCF1855
DSCF1892DSCF1887
DSCF1880DSCF1913
IMG_20151224_084639_636Кажуть, у хорошу погоду з вершини можна побачити берег Куби, який знаходиться на відстані 210 кілометрів, однак у день, коли я досяг вершини, хоч і було сонячно, невеликі хмари не дали мені змоги побачити сусідньої країни. DSCF1862
DSCF1890Спуск був легким, піднесений від того, що я це зробив, досяг вершини, сам, я не помітив, як опинився біля садиби Whitfield Hall. Тут я зупинився на ночівлю в кемпінгу за 1 000 ямайських доларів. І знову ж,  до мого здивування, на галявині опинився один. Щоправда, потім зустрів двох пожильців в будинку, ямайця та індуса. Останній нині працює в Кінгстоні. Він готувався до сходження вночі разом із гідом. DSCF1968
DSCF1973DSCF1971

Садиба ця виявилася цікавою, всередині старий інтер’єр нагадував будинок лісника або якогось відставного морського капітана, а той факт, що в будинку не було електрики, і з настанням темноти у кімнатах запалювали гасові лампи, додавав своєї чарівності та відчуття гармонії з довколишнім багатством природи.
DSCF1982DSCF1981
DSCF1980DSCF1976

Я запитав у хлопців, чому нікого немає, і вони відповіли, що на наступний ранок, коли я мав покидати цю місцину, 25 грудня, на Різдво, мало наїхати безліч людей, що жодного вільного місця в будинку не лишалося.  Як справжній щасливчик, я просто потрапив у передвихідний період, коли люди закінчували справи, що якомога краще відпочити у різдвяні дні.
Однак я цьому лишився лише радий, адже час проведений у горах серед природи, без людей та гамору – був безцінним.
DSCF1871

You may also like...

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>