21 день Етрета – Гавр – Париж (15 серпня)
Фінальний

DSC_0357

Намет вкотре порадував після цілісінької ночі страшнючої зливи та вітру. Ми, можна навіть сказати, виспались у комфорті та сухості. Вранці дощу хоч і не було, але похмура погода зберігалася, насторожуючи. Все ж, ми сподівалися, що погода цього дня, останнього велосипедного, зглянеться і подарує трішки сонця.

Зібравшись, ми попрямували до найголовнішого об’єкту нашої мандрівки Нормандією, а для мене – найкрутішого досягнення всієї подорожі – круч Етрета.

Цими кручами здавна захоплювалися багато відомих постатей, Вінсент ван Гог, Клод Моне, Гюстав Курбе, Каміль Коро, Едуар Мане, Ежен Делакруа, Олександр Дюма, Віктор Гюго, Гі де Мопасан, Моріс Леблан та інші. Багато з них по довгу жили у цьому прекрасному місці.

Мене дуже цікавило, що вабило сюди усіх цих людей?

Ми за кілька хвилин проскочили коротенькі вулички міста, до слова, дуже затишного та красивого. І виїхали до набережної з галькою та бурхливим Ла-Маншом, по обидва боки якого возвеличувалися неймовірні крейдяні кручі з зеленими дашками порослої трави.

DCIM101GOPRO

Важко передати відчуття, але вони були неймовірні. Здавалося б нічого надто особливого – скелі. Але ці скелі були таких незвичних та красивих форм, одну з яких Мопасан порівнював зі слоном з опущеним хоботом у воду, а довкола відчувалася така енергетика, що душу огортало відчуття повного спокою. Хотілося просто сидіти і насолоджуватися спогляданням довколишніх краєвидів. І нехай, як кажуть, увесь світ зачекає.  Лише побувавши тут, можна зрозуміти усіх тих людей, яких заворожили Етрети.

Та що казати, тут треба дивитися. І хоч фотографії не передають і долі того духу, але загальне уявлення та візуальну обстановку можна побачити.

DSC_0372

DSC_0398

DSCF8882

DSC_0361

Ми вилізли на одну з круч, посічену мереживом охристих стежок в густій блідо-зеленій траві. Вітер дув шалено, але це лише додавало якоїсь відчуженої краси та загадковості цьому місцю.

DSC_0415

DSC_0423

DSC_0480

DSCF8887

DSCF8894

Увесь час подорожі Нормандією я планував скупатися в Ла-Манші, однак і цього разу мені не пощастило. Через великі хвилі купання було заборонене. Мені нічого іншого не лишалося, як закатавши штани до колін, хоча б намочити ноги.

Ми бродили пляжем і збирали камінчики на пам’ять.

Це місце мене захопило: скелі, бурхлива вода, яка важко розбивалася об підніжжя цих велетнів, вітер, що виспівував якусь свою таємничу пісню, чайки, що плавали у потоках повітря. Останній раз такі відчуття я переживав біля підніжжя гори Казбек. Тож вирішив, що однозначно повернуся сюди ще, для більш тривалого знайомства.

DCIM101GOPRO

DCIM101GOPRO

DSCF8917

DSCF8905

Від’їхавши з набережної, на лавці автобусної станції ми поснідали свіжими круасанами та смачною кавою з молоком. Погода покращала, вийшло сонце.

DSCF8947

DSCF8951

DSCF8953

Попоївши, взяли напрямок до Гавра, де мали сісти на потяг до Парижу.

Лишень виїхавши з міста Етрета, нас наздогнала колона чоловіків у віці на велосипедах. Це були Іспанці. Вони тільки почали свою подорож і прямували на південь. Я розповів їм про нас, зорієнтував їх щодо можливості перетину мосту Нормандії. Один з них, найбалакучіший, коли почув, що ми проїхали тисячу кілометрів і були в регіоні Альпи, сказав, що знімає капелюха перед Женею. Дрібничка, а приємно. Ми розпрощалися, і колона швидко зникла за горизонтом.

Їдучи середнім темпом, насолоджувалися хорошою погодою та останніми кілометрами нашої  кількатижневої велоподорожі, яка видалася дуже насиченою, і за яку ми встигли побувати в різних частинах Франції.

DCIM101GOPRO

DCIM101GOPRO

DCIM101GOPRO

Цього разу ми вирішили не петляти полями, а їхали основною дорогою. Зовсім швидко дісталися Гавра. Проїхавши стрьомні райончики, де краєвиди у вікнах довколишніх будинків нагадували мені українські пацанячі гуртожитки зі шкарпетками та трусами на мотузках та підвіконні, на вулицях на нас блимала купа чорношкірих, ми заїхали вже до знайомого тунелю, після якого по велодоріжці виїхали до красивого залізничного вокзалу.

Дорога пішла так добре і швидко, що приїхали ми на кілька годин раніше за час відправлення нашого потяга. Поцікавившись, чи можна поміняти квитки на раніший потяг, який до того ж був не призначений для велосипедів, нам дозволили, і якийсь приємний чолов’яга просто у квитках переписав годину відправлення та поставив якусь печаточку. Все абсолютно безкоштовно. Ми запхалися у потяг, закріпили ровери та з полегшенням сіли. Потяг тим часом набирав ходу.

DSCF8965

DSCF8960

DCIM101GOPRO

Увечері ми були в Парижі, проїхавши останні кілька кілометрів до квартири пані Наталі, яка нас прихистила на кілька днів перед відльотом в Україну.

Так завершувався наш 21-й день велосипедної подорожі Францією. Незабутньої подорожі, про яку ми ще довго згадуватимемо. Подорожі, у якій ми познайомилися з прекрасною країною, її природою, красотами, гарними людьми та дивною погодою. І сподіваємось, змогли це все передати вам та, можливо, допомогли чимось у плануванні вашої подорожі до Франції.

Цього дня ми проїхали 36 кілометрів

За увесь час подорожі Францією подолали – 1 084 кілометри.

You may also like...

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>